Андреас Шляйхер
— директор департаменту освіти і навичок Організації економічного співробітництва
та розробник теста PISA—
про секрети кращих
методик навчання
У 2018 році Україна вперше братиме участь в освітньому
опитуванні PISA . Ця Міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень учнів
проводить тестування кожні три роки серед 15-річних підлітків. Дослідження
дозволяє виявити і порівняти зміни, що відбуваються в системах освіти в різних
країнах і оцінити ефективність стратегічних рішень в галузі освіти.
Андреас Шляйхер — директор департаменту освіти
і навичок Організації економічного співробітництва та розробник теста PISA (Programme for International Student Assessment, Міжнародна програма
оцінки освітніх досягнень учнів), куратор глобального тестування школярів PISA, яке виявляє
загальний рівень критичного мислення підлітків у більшості країн світу, писав: «Ми бачимо з результатів PISA, що якість освіти залежить не від витрачених на неї коштів, а від тієї
ваги, якої їй надає суспільство. І найбільше — від якості викладання. Часто ми
спостерігаємо в країнах Східної Європи, що навчання передбачає просто
репродукцію матеріалу уроку. Вчителі перевіряють, чи можуть учні
повторити те, чого їх навчили. Тоді як реальний світ очікує від людей уміння
робити висновки та застосовувати свої знання творчо для розв’язання нових
завдань. Через це виникає провалля між тим, чого навчають у школі, і тим, що
дійсно важить».
Андреас Шляйхер прочитав
відкриту лекцію у Новопечерській школі в Києві у березні 2017 року. K.Fund Media публікує найцікавіші тези його лекції «Як дати українським дітям якісну освіту». На лекції він проаналізував досвід країн ОЕСР
у підвищенні якості шкільного навчання.
Андреас Шляйхер про
секрети кращих
методик навчання:
1. Покращуйте
якість
навчання, а не збільшуйте кількість годин
Навчання – це продукт кількості
можливостей і якості викладання. Якщо ви зосередитеся на якості викладання, а
не на кількості годин, витрачених на навчання, то й результат буде кращим. У
всіх країнах показники часу навчання у школі різні. Наприклад, у Китаї діти
витрачають на школу в середньому 60 годин на тиждень (йдеться про уроки та
виконання домашніх завдань), а у Фінляндії – 35. Це величезна різниця. У всіх країнах показники часу навчання у
школі різні.
Але якщо ми подивимося на те, як учні
засвоюють інформацію протягом години, то побачимо різні показники, часом
протилежні кількості часу, проведеного за навчанням. У Фінляндії, Німеччині, Швейцарії, Японії
діти небагато часу проводять у школі, але мають досить високий результат засвоєння інформації. В ОАЕ кількість годин навчання – одна із найбільших (близько
59 годин на тиждень), але продуктивність учнів там надзвичайно низька.
Цей факт доводить, що треба обережніше ставитися не лише до обсягу інформації, яку дають дітям, а й до того, що саме відбувається в класних кімнатах і яким чином ми можемо покращити процес навчання.
Цей факт доводить, що треба обережніше ставитися не лише до обсягу інформації, яку дають дітям, а й до того, що саме відбувається в класних кімнатах і яким чином ми можемо покращити процес навчання.
2. Впустіть
інновації у клас
Викладач має досконало
знати свій предмет і розумітися на інших. Учні досягають більшого успіху в
навчанні, коли вони бачать рівень знань свого вчителя. Потрібно також реагувати
на інноваційні події, бо світ не стоїть на місці, а ми мало говоримо про це з
учнями.
Потрібно також враховувати
ступінь автономності викладача. Так склалося, що нашим педагогам просто
кажуть, що потрібно робити , як
створювати навчальне середовище чи який підручник використовувати. Це неправильно.
Викладачі мають приходити
до класної кімнати і створювати там своє навчальне середовище, винаходити нові
педагогічні практики і підходи, застосовувати цікавий досвід колег.
3. Створюйте спільноту викладачів
Важлива складова
викладацького професіоналізму – це культура співпраці. Наприклад, в Шанхаї та Сінгапурі вчителі
згуртовуються, багато уроків проводять разом і публічно. Там навіть є конкурси
серед викладачів. В цих країнах надзвичайно сильна професійна спільнота, вона
потрібна для того, щоб розвинути нові навички у викладачів.
Якщо вчителі задіяні в
спільних процесах викладання, то почувають себе ефективнішими і більше
задоволеними своєю роботою. Цього легко досягти. У
переважній більшості шкіл просто потрібно запровадити й організувати цю
роботу.
В США і Китаї дуже схоже
співвідношення учень/викладач. Тобто кількість викладачів на сотню учнів
– приблизно однакова. Але розміри класів різні: у Китаї дуже великі класи,
а в США маленькі. Американці захотіли сформувати невеликі класи, бо такий
розподіл подобається і викладачам, і учням, і батькам. Але при цьому вони не
збільшили кількість вчителів. Ці викладачі можуть витрачати 22-25 годин
щотижня на викладання, саме стільки часу вони витрачають на уроки. Натомість китайські вчителі викладають
приблизно 11-16 годин на тиждень, тобто вдвічі менше, ніж американські. Ви
можете подумати, що викладачам у Китаї пощастило, але це зовсім не так.
У вільний від викладання
час вони працюють над своїм професійним розвитком, індивідуально займаються з
учнями, співпрацюють з іншими викладачами, розмовляють з батьками. Від такого
підходу результативність навчання набагато краща, бо викладання – це не
лише класні кімнати, а й соціальна активність.
4. Надихайте
учнів
У країнах Європи та США ми ставили учням дуже просте запитання: «Чому ви успішні або не успішні
в математиці?» Багато з них відповідали так: «Все залежить від таланту. Якщо я
не геній з математики, тоді займусь чимось іншим, я нічого з цим не вдію».
Це своєрідний лакмусовий
папірець для системи освіти: ми вміємо визначати таланти, але ми не дуже
вправні у тому, аби допомогти їх розвинути
Ми ставили таке саме
питання в Сингапурі та Китаї і 9 із 10 учнів відповідали: «Якщо я буду добре навчатися, то досягну
успіху. Я довіряю своїм викладачам – вони допоможуть мені». За
статистикою, в цих країнах учні краще сприймають шкільну програму. Отже, вчителі
мають переконувати учнів, що їм все вдасться.