четвер, 11 липня 2019 р.

                              Індивідуальна    освітня    траєкторія  (за А. Хуторським)

       Як навчати всіх по-різному? Найбільш успішно вирішує цю проблему той педагог, який знає й володіє набором різних змістів, форм і технологій освіти, тобто спирається на концепцію, що допускає всередині себе різноманіття освітніх траєкторій учнів. Від такого вчителя потрібне безперервне переосмислення своїх дій і позицій, для нього стає звичною ситуація освітньої невизначеності.
       Організація навчання за індивідуальною траєкторією вимагає особливої методики й технології. Вирішувати цю задачу в сучасній дидактиці пропонується зазвичай двома протилежними способами, кожний з яких іменують індивідуальним підходом.
       Перший спосіб - диференціація навчання, відповідно до якої до кожного учня пропонується підходити індивідуально, диференціюючи досліджуваний ним матеріал за ступенем складності, спрямованості чи іншими параметрами. Для цього учнів зазвичай поділяють на групи за типом: «фізики», «гуманітарії», «техніки»; або здатні, середні, відстаючі - рівні А, В. С.
     Другий спосіб припускає, що власний шлях освіти вибудовується для кожного учня стосовно до кожної досліджуваної ним освітньої сфери. Інакше кажучи, кожному учню дається можливість створення власної освітньої траєкторії освоєння всіх навчальних дисциплін.
      Перший підхід найбільш розповсюджений у школах, другий - досить рідкий, оскільки вимагає не просто індивідуального руху учня на тлі загальних, заданих ззовні цілей, а одночасної розробки та реалізації різних моделей навчання учнів, кожна з яких по-своєму унікальна й віднесена до особистісного потенціалу будь-якого окремо взятого учня.
      На реалізацію другого підходу в індивідуалізації навчання зорієнтована теорія евристичного навчання, оскільки в її основі лежить ідея самореалізації особистісного потенціалу кожного учня. Задача евристичного навчання складається в забезпеченні індивідуальної зони творчого розвитку учня. Виконуючи евристичну освітню діяльність і спираючись на індивідуальні якості та здібності, учень вибудовує освітній шлях.        Одночасність реалізації персональних моделей освіти - одна з цілей евристичної освіти, розроблена в нашому дослідженні.
      Індивідуальна освітня траєкторія - це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного учня в освіті.
Під особистісним потенціалом учня тут мається на увазі сукупність його здібностей - діяльнісних, пізнавальних, творчих, комунікативних та інших. Процес виявлення, реалізації та розвитку даних здібностей учнів відбувається в ході освітнього руху учнів індивідуальними траєкторіями.
      Зі сказаного випливає, що якщо ми виділимо конкретні особистісні здібності учнів як орієнтири для ведення ними освітньої діяльності з кожного навчального предмета, то шлях освоєння цих предметів буде визначатись не стільки логікою даних предметів, скільки сукупністю особистісних здібностей кожного учня. Головна роль серед цих здібностей буде належати тим, завдяки яким учень створює нові освітні продукти, тобто творчим здібностям.
       Яка методологія реалізації вищезгаданого підходу? В особистісно зорієнтованому навчанні принциповим є таке положення: будь-який учень здатний знайти, створити або запропонувати свій варіант рішення будь-якої задачі, що відноситься до власного навчання.
      Учень зможе просуватись індивідуальною траєкторією в усіх освітніх сферах у тому випадку, якщо йому будуть надані такі можливості: визначати індивідуальний зміст вивчення навчальних дисциплін; ставити власні цілі у вивченні конкретної теми або розділу; вибирати оптимальні форми та темпи навчання; застосовувати ті способи навчання, що найбільш відповідають його індивідуальним особливостям; рефлексивно усвідомлювати отримані результати, здійснювати оцінку й коректування своєї діяльності.
       Можливість створення індивідуальної траєкторії освіти учня припускає, що учень при вивченні теми може, наприклад, вибрати один з таких підходів: образне чи логічне пізнання, поглиблене чи енциклопедичне вивчення, ознайомлювальне, вибіркове чи розширене засвоєння теми. Збереження логіки предмета, його структури та змістовних основ буде досягатися за допомогою фіксованого обсягу фундаментальних освітніх об'єктів і пов'язаних з ними проблем, що поряд з індивідуальною траєкторією навчання забезпечать досягнення учнями нормативного освітнього рівня.
       Характеристики індивідуальної траєкторії. Евристичну освітню діяльність характеризують такі поняття, як темп навчання й освітній продукт учня. Темп навчання, котрий позначається як швидкість або інтенсивність освітньої діяльності, визначається індивідуальними особливостями учня: його мотивацією, розвиненими здібностями, рівнем підготовленості, психологічними та фізіологічними характеристиками. Темп навчання визначає один з головних параметрів освіти - освітню продукцію. Так, при однаковому тимчасовому відрізку (t1 = t2), заданому педагогом для вивчення фундаментального освітнього об'єкта (ФОО), обсяг освітнього продукту (Von) може бути більше в того учня, який навчається в більш високому темпі.
      Освітні продукти учнів відрізняються не тільки за обсягом, а й за змістом. Дана відмінність обумовлена індивідуальними здібностями та відповідними їм видами діяльності, застосовуваними учнями при вивченні того самого фундаментального освітнього об'єкта. Так, емоційно-образний підхід до вивчення в першому класі поняття числа («пожвавлення» чисел, твір-казка про них, малювання «геометричного саду», подорож «числомістом») забезпечує якісно інший зміст освітнього продукту учня, ніж рішення ним логічних прикладів і задач із числами.
        Педагог може й повинен пропонувати учням для засвоєння різні види діяльності, як емоційно-образні, так і логічні, але, якщо враховувати пріоритетні види діяльності індивідуально для кожної дитини, варто допустити вибір дітьми цих видів при вивченні тих самих освітніх об'єктів. У даному випадку буде забезпечуватись не одна загальна освітня траєкторія для всіх учнів, що розрізняється обсягом засвоєння стандартів, але індивідуальні траєкторії, що приводять учнів до створення особистісних освітніх продуктів, які відрізняються як обсягом, так і змістом. Навіть при однакових знаннях про досліджувані об'єкти освітні продукти різних учнів різні, оскільки засвоєні ними види діяльності й рівень їхнього розвитку відрізняються.
        Виражений зовні освітній продукт учня відбиває його внутрішні освітні зміни або приріст. Освітній продукт учня (ОП) залежить від досягнутих знань про досліджуваний фундаментальний освітній об'єкт (ФОО), розвитку індивідуальних здібностей учнів (ІЗ), засвоєння способів і видів діяльності (ВД). Дана залежність може бути виражена формулою: ОП = f (ФОО, ІЗ, ВД).
      З даної формули випливає висновок: навіть при однакових знаннях фундаментальних освітніх об'єктів (ФОО = const) освітні продукти різних учнів різні, оскільки засвоєні ними види діяльності й рівень їхнього розвитку відрізняються. Таким чином, завдяки розширеному розумінню освітнього продукту ми приходимо до неминучості й необхідності введення в теорію евристичного навчання поняття індивідуальної освітньої траєкторії.
        Етапи індивідуального навчання. Процес евристичного навчання ґрунтується на реалізації індивідуальних здібностей, можливостей та інтересів учнів, вирощуванні їх особистісного освітнього потенціалу. Для такого навчання необхідне створення умов, що приводять учнів до усвідомлення необхідності саморуху, до самостійної постановки загальноосвітніх і предметних задач і проблем, до оволодіння методами їх рішення, конструювання власної системи знань і способів діяльності, тобто індивідуальної освітньої траєкторії.
      Розглянемо етапи евристичної освітньої діяльності учнів, що дозволяють забезпечити їх індивідуальну траєкторію в конкретній освітній сфері, розділі чи темі.
1-й етап. Діагностика вчителем рівня розвитку та ступеня виразності особистісних якостей учнів, необхідних для здійснення тих видів діяльності, що властиві даній освітній сфері або її частині. Фіксуються початковий обсяг і зміст предметної освіти учнів, тобто кількість та якість наявних у кожного з них уявлень, знань, інформації, умінь і навичок з майбутньої предметної теми. Учитель установлює та класифікує мотиви діяльності учнів стосовно освітньої галузі, види діяльності, котрим діти віддають перевагу, форми та методи занять.
     Діагностична спрямованість першого етапу не означає відсутності предметної діяльності учнів і виконання ними завдань з досліджуваної теми. Діагностика проводиться на конкретному тематичному матеріалі, наприклад, у формі конкурсу питань із теми, оглядового знайомства з темою, вибору учнями завдань різного типу, тестування.
2-й етап. Фіксування кожним учнем, а потім і вчителем, фундаментальних освітніх об'єктів в освітній сфері або її темі з метою позначення предмета подальшого пізнання. Кожний учень складає вихідний концепт теми, який йому треба освоїти. Під концептом мається на увазі виражений у схематичній, рисунковій, знаковій, символічній, тезовій або іншій формі змістовний образ теми, що спирається на систему фундаментальних освітніх об'єктів та їх різні функціональні прояви, як у реальному, так і в ідеальному світі.
Фундаментальні освітні об'єкти розділяються на загальні для всіх освітні стандарти й індивідуальні для кожного учня, що визначені їм як суб'єктивно значущі.
Виникає запитання: чи не викликає навчання, що спирається на структуру змісту, яка установлюється «недосвідченими» учнями, пробіли в їхній освіті? Для відповіді на дане запитання доцільно залучити загальнонауковий принцип системності, що діє як у реальному, так і в ідеальному світі. Учень, який здійснює діяльність з освоєння одного з фундаментальних освітніх об'єктів відповідно до даного принципу, неминуче виходить на інші питання та проблеми, що, як правило, входять у базовий предметний зміст.
3-й етап. Вибудовування системи особистого ставлення учня до майбутньої освітньої сфери або теми, що має вивчатись. Освітня сфера з'являється перед учнем у вигляді системи фундаментальних освітніх об'єктів, проблем, питань, «точок зору» (Курганов, 1989). Наприклад, на математиці можна поставити запитання: чому простір вимірюється в десятеричній системі вирахування, а час - у дванадцятирічній? Чому для числа «десять» в арабській системі немає окремого знака (число записується за допомогою двох знаків - 1 і 0), а в римській нумерації такий знак є (Х)?
     Кожний учень виробляє особистісне ставлення до освітньої галузі, самовизначається у сформульованих проблемах і фундаментальних освітніх об'єктах, установлює, що вони для нього значать, яку роль можуть грати в його житті, як його діяльність впливає чи буде впливати на дану сферу дійсності. Учень (і вчитель) фіксує пріоритетні зони своєї уваги в майбутній діяльності, уточнює форми та методи цієї діяльності.
      На даному етапі відбувається конструювання учнем індивідуального образу пізнаваної сфери. Кожний учень вибудовує свій первинний образ усієї освітньої сфери: малює картину природи, складає символ математики, формулює предмет вивчення в історії чи фізиці; наступна робота учня з індивідуальним образом зводиться до його добудовування цілісного вигляду.
4-й етап. Програмування кожним учнем індивідуальної освітньої діяльності стосовно «своїх» і «загальних фундаментальних освітніх об'єктів». Учень за допомогою вчителя виступає в ролі організатора своєї освіти: формулює цілі, відбирає тематику, прикидає свої кінцеві освітні продукти та форми їх представлення, складає план роботи, відбирає засоби та способи діяльності, установлює систему контролю й оцінки своєї діяльності.
На цьому етапі учнями створюються індивідуальні програми навчання на позначений період (урок, день, тиждень, навчальна чверть, семестр, рік). Ці програми є освітнім продуктом діяльнісного типу, оскільки стимулюють і спрямовують реалізацію особистісного освітнього потенціалу учня. При оцінці діяльністної продукції учнів застосовуються ті ж способи діагностики, контролю й оцінки, що і для продукції предметного типу.
5-й етап. Діяльність з одночасної реалізації індивідуальних освітніх програм учнів і загальноколективної освітньої програми. Реалізація учнями намічених програм відбувається протягом визначеного періоду часу: для першокласника це може бути урок, для старших дітей - тиждень і більше. Учень здійснює основні елементи індивідуальної освітньої діяльності: цілі - план - діяльність - рефлексія - співставлення отриманих продуктів із цілями - самооцінка. Даний цикл багаторазово реалізується для засвоєння всіх його елементів. Роль учителя зводиться до алгоритмізації індивідуальної діяльності дітей (але не алгоритмізації їх освітніх продуктів), озброєння їх відповідними способами діяльності: пошуком засобів роботи, орієнтацією у проблемі, виділенням критеріїв аналізу роботи, рецензуванням, оцінюванням тощо.
Колективні заняття містять у собі пред'явлення учням фундаментальних освітніх об'єктів; засвоєння способів роботи з ними; створення й вирішення освітніх ситуацій; одержання учнями індивідуальних освітніх продуктів - суб'єктивних образів фундаментальних освітніх об'єктів; демонстрацію, співставлення й обговорення учнівської продукції. Організуюча роль приділяється системі освітніх стандартів, що забезпечують поряд з індивідуальною траєкторією навчання досягнення учнями нормативного освітнього рівня.
6-й етап. Демонстрація особистих освітніх продуктів учнів та їх колективне обговорення. Уведення вчителем культурних аналогів учнівським освітнім продуктам, тобто ідеальних конструктів, що належать досвіду та знанням людства: понять, законів, теорій та інших продуктів пізнання. Організується вихід учнів у навколишній соціум з метою відшукання в ньому тих же питань, проблем і продуктів, елементи яких отримані учнями у власній діяльності. Особливість даного етапу полягає в тому, що освоєння культурно-історичних аналогів відбувається під кутом зору особистісних якостей дітей. Кожний учень освоює той самий освітній об'єкт із суб'єктивної точки зору й у відповідності зі своєю індивідуальною освітньою програмою.
7-й етап. Рефлексивно-оцінний. Виявляються індивідуальні й загальні освітні продукти діяльності (у вигляді схем, концептів, матеріальних об'єктів), фіксуються та класифікуються застосовувані (репродуктивно засвоєні або творчо створені) види та способи діяльності. Отримані результати співставляються з цілями індивідуальних і загальних колективних програм занять. Кожний учень усвідомлює й оцінює ступінь досягнення індивідуальних і загальних цілей, рівень своїх внутрішніх змін, засвоєні способи освіти й освоєні ним сфери. Оцінюються також загальний освітній процес, колективно отримані результати та способи їх досягнення.
З виявленим загальним набором засобів пізнання та видів діяльності, як з колективним продуктом навчання, співвідносяться досягнення кожного учня, що дає йому можливість не тільки зрозуміти колективні результати, а й оцінити ступінь свого власного просування в освоєнні даних способів діяльності та реалізації особистісних якостей.

       Зміст розглянутого циклу включає технології та форми навчання, необхідність яких установлюється вчителем або виявляється на рефлексивному етапі. Наприклад, окремим блоком може бути здійснений практикум із рішення задач або серія лабораторних робіт, для реалізації розроблених учнями освітніх проектів може бути введена тижнева виробнича практика.

вівторок, 11 червня 2019 р.

Онлайн-опитування на тему  «Реформування освіти зсередини: точка зору представників освітянського середовища»
ДНУ  «Інститут модернізації змісту освіти» провить серед вчителів, науково-педагогічних працівників, представників адміністрації закладів освіти опитування на тему  «Реформування освіти зсередини: точка зору представників освітянського середовища». Дослідження проводитиметься у травні-червні 2018 року та в червні 2019 року на умовах повної анонімності.
       Опитування респондентів за допомогою електронної форми за адресами:
учителів, адміністрації ЗСО –
https://docs.google.com/forms/d/1ila4UeXffheF8CcKIFtmRrY_drOUrCM9axZkgvGPa6c/edit;
науково-педагогічних працівників, адміністрації ЗВО –
https://docs.google.com/forms/d/1sO7p884ba8fea7lJJG38j8PWoaQYB1m3FuqPJcZvzss/edit

Респонденти зможуть індивідуально заповнити онлайн-анкету до 30 червня 2018 року у будь- який зручний для них час.
Участь в опитуванні є добровільною.

понеділок, 20 травня 2019 р.

Про проведення дослідження
«Стан розвитку економічної освіти
в закладах загальної середньої освіти України»


Шановні колеги!
    Відповідно   до    п.139     планування      роботи      Державної       наукової      установи «Інститут      модернізації        змісту      освіти»      на    2019     рік     (наказ     ДНУ     «Інститут модернізації змісту освіти» від 11.01.2019 №4) та на виконання п.1 наказу ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» від 08.04.2019 №31 «Про організацію та проведення дослідження «Стан розвитку економічної освіти в закладах загальної середньої освіти України» у травні 2019 року буде проведено дослідження «Стан розвитку економічної освіти в закладах загальної середньої освіти України». Дослідження проводиться відповідно до рекомендацій, вказаних в інструктивно- методичному листі, що додається.
  


Додаток
до листа      ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» _02.05.2019_22.1/10-1522
Інструктивно-методичні рекомендації щодо проведення дослідження
«Стан розвитку економічної освіти в закладах
загальної середньої освіти України»
Дослідження «Стан розвитку економічної освіти в закладах загальної середньої освіти України» (далі-Дослідження) проводиться відповідно до п. 139 планування роботи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» на 2019 рік, що затверджене наказом Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» від 11.01.2019 № 4 та на виконання п.1 наказу Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» від 8.04.2019 № 31 «Про організацію та проведення дослідження «Стан розвитку економічної освіти в закладах загальної середньої освіти України».
Мета Дослідження – з’ясувати стан розвитку економічної освіти в закладах загальної середньої освіти області.
У Дослідженні беруть участь:учні 10-х класів, батьки учнів 10-х класів та вчителі, які викладають економіку та курси економічного спрямування.
Інструментарієм Дослідження є GoogleФорми для опитування учнів 10-х класів, батьків учнів 10-х класів та вчителів, які викладають економіку та курси економічного спрямуваня. Анкети розроблені членами робочої групи (п.2 наказу Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» від  08.04.2019р. № 31 «Про організацію та проведення дослідження «Стан розвитку економічної освіти в закладах загальної середньої освіти України»).

Опитування респондентів здійснюється методом online заповнення Google форм.

Координатор дослідження у місті/районі/отг, отримавши інструктивно-методичні матеріали, інформує учасників дослідження про мету, завдання та методи опитування. Інструктаж проводиться у довільній, зручній для координатора та респондентів формі.
  
Перелік матеріалів, які отримує  координатор Дослідження:

Ø інструктивно-методичні рекомендації щодо проведення;
Ø вибіркова сукупність для опитування учнів 10-х класів, батьків учнів 10-х класів та вчителів, які викладають економіку та курси економічного спрямування;
Ø  Google      форма      для     опитування        учнів      10-х      класів     
Код          доступу  https://forms.gle/3oi4qUFpHt6gaM7w5
Ø  Google форма для опитування батьків учнів 10-х класів. Код доступу
Ø  Google форма для опитування вчителів, які викладають економіку та курси  економічного спрямування. Код  доступу https://forms.gle/zeMAcEHSqoPNKF8z7

четвер, 28 березня 2019 р.

Рекомендовані  заходи про надання адресної  методичної допомоги педагогам
щодо підвищення  якості  навченості учнів  та покращення   результатів ЗНО 

   З метою покращення якості навченості учнів та покращення  результатів   ЗНО учнів області, рекомендуємо провести навчально-методичні заходи:

1.Рекомендовано провести  розширені   засідання  предметних методичних об’єднань (шкільних, районних, ОТГ, міських), методичні  практикуми, круглі столи , тематичні консультації для вчителів «Методичне забезпечення підготовки випускників закладів освіти  до  ЗНО-2019».( Акцентувати увагу на  завданнях ЗНО, завданнях із методичних посібників, які мають відповідні грифи, про формування в учнів навичок  роботи із тестами, техніку виконання тестів, самоконтроль часу, умовне визначення меж результатів тощо. Про використання  системи елективних курсів, факультативів, індивідуально-групових занять для задоволення пізнавальних потреб учнів).

 2. Проаналізувати роботу вчителів-тренерів про проведену роботу з педагогами щодо покращення  результатів   ЗНО учнів  на всіх рівнях (шкільних, районних, ОТГ, міських). За результатами аналізу  роботи  спланувати  та надати  методичну допомогу.

 3.Для підвищення  фахової майстерності щодо покращення  результатів ЗНО учнів  рекомендувати учителям-предметникам у рамках індивідуальної самоосвітньої роботи опрацювати актуальні  навчальні, методичні  теми, бази тестів, рекомендації, позитивний педагогічний досвід, програми зовнішнього незалежного оцінювання-2019 тощо
 
4.Обговорити результати ЗНО-18, пробного ЗНО-2019 щодо виконаних/невиконаних тестових завдань, визначити типові помилки  (по темах, класах), які потребують корекції (на рівні закладу  освіти, РМК(ММК), ОТГ,  розробити заходи щодо усунення причин низьких результатів: 
-             Проаналізувати, як виконали учні тестові завдання  з кожного предмета.
-            Порівняти  результати виконання тестових завдань випускниками школи з показниками на рівні школи,  району, міста, врахувати динаміку результатів.
-            Скласти  графік повторення тем в урочний час (відповідно до змісту тестових завдань), з яких учні допустили помилки  під час пробного тестування .
-    Скласти графіки індивідуальних консультацій для учнів щодо підготовки  до ЗНО, «вільного часу» в кабінеті інформатики для роботи учнів у мережі  Інтернет  в позаурочний час (при потребі).
      -Інформувати учнів 11-х класів та їх батьків про умови та порядок проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Розміщувати та оновлювати відповідні інформаційні повідомлення на сайті закладів загальної середньої освіти,   у загальношкільних та кабінетних куточках ЗНО;
5.Для корекції  типових помилок  пробного тестування  запропонувати  провести  моніторинг навчальних досягнень учнів 11-х класів  з української мови та літератури, англійської мови, з історії України, математики, фізики (он-лайн  ЗНО- тестування : https://test.edu.vn.ua   Безкоштовні  тести. Лабораторія   інформаційних та комунікаційних технологій  фізико-математичної гімназії №17  Вінницької міської ради).
5.1.Проводити  тренувально-діагностичні тестування учнів в урочний та позаурочний час ,  активно залучивши онлайн-ресурси для підготовки учнів до ЗНО:
- КВНЗ «ВАНО»:   Методичний  кластер. Творчі спільноти вчителів. Блоги.
- http://academia.vinnica.ua  «Готуємось до ЗНО». (На головній сторінці сайту КВНЗ «ВАНО» у рубриці «Науково-дослідна діяльність». Моніторингові дослідження. Готуємось до ЗНО).
5.2.Онлайн-платформи, портали, курси, центри дистанційної освіти мережі  Інтернет:
iLearn  Відкрита платформа з онлайн-курсами для підготовки до ЗНО для всіх.
Prometheus  Освітня онлайн-платформа. 
Akademia.in.ua   Безкоштовні онлайн-курси з підготовки до ЗНО.
EdEra Підготовка до ЗНО складається з п'яти компонентів: інтерактивних лекцій з проміжними завданнями, ілюстрованих конспектів, семінарських занять, домашніх завдань та іспитів.
ZNOUA online Онлайн-платформа з підготовки до ЗНО, яка ґрунтується на прикладі Khan Academy.
«Знання онлайн»  Центр дистанційної освіти «Знання онлайн» пропонує відео-уроки, підсумкові конспекти і тести для перевірки знань з історії, математики, фізики та української мови.
https://zno.if.ua   Українська мова та література.  Підготовка до ЗНО.
https://naurok.com.ua/test/about  Інтерактивні завдання для контролю знань і залучення учнів до активної роботи у класі  та  вдома.

6.Запланувати  психологічний супровід підготовки учнів  до ЗНО, ДПА:
 - проводити у закладах загальної середньої освіти психологічні тренінги, спрямовані на зняття психологічної  напруги у випускників перед участю у ЗНО;
- регулярно проводити співбесіди з учнями, що мають високий рівень тривожності; учнями з проблемних родин; випускниками з низьким рівнем мотивації.

середа, 20 березня 2019 р.

8 міфів про освіту, яких варто позбутися раз і назавжди

8 міфів про освіту,
яких варто позбутися раз і назавжди

Нещодавно Організація економічного співробітництва та розвитку виклала у вільний доступ книгу «Світовий клас. Як побудувати систему шкільної освіти у ХХІ столітті».  Її автором є ініціатор Міжнародної програми з оцінювання освітніх досягнень учнів (PISA) Андреас Шляйхер.
 Пропонуємо до вашої уваги конспект одного з найцікавіших розділів, де А.Шляйхер розвінчує популярні освітні міфи.

Міф 1. Бідні верстви населення приречені на те, щоб бути неуспішними в навчанні

Хоча в усьому світі вчителі намагаються нівелювати вплив на навчання несправедливих умов, у яких народжуються діти, все ж більшість вірить, що бідні приречені на погане навчання. Однак дослідження PISA доводить цілком протилежне. Так, у тестуванні з математики 2012 року 10% 15-річних школярів із числа найбільш уразливих верств населення показали кращі результати, ніж 10% найбільш привілейованих учнів у США. Так само і в PISA-2015, 10% учнів з бідних районів Естонії та В’єтнаму мали показник успішності, що не відрізнявся від середнього по всіх країнах — членах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Звісно, що загалом діти з однакових верств населення по-різному успішні в навчанні. Це залежить від країни проживання та навіть школи, яку вони відвідують. Країни, в яких найменш привілейовані діти мають змогу досягти успіху, є такими, що здатні згладжувати соціальну нерівність. Вони можуть дозволити собі залучити найталановитіших викладачів до викладання в класах, що вимагають найбільшої уваги, а найкращих керівників — до управління школами в найскладніших умовах. Такі країни також використовують методи викладання, що підлаштовуються під потреби окремих учнів, незалежно від їхнього соціального стану.«Те, як ми навчаємо найуразливіші верстви населення, відображає, ким ми є як суспільство», — стверджує Шляйхер.
     Утім, звичайні міжнародні порівняння якості освіти не завжди можуть показати реальні проблеми всередині держав. Так, у США, багатій країні, що витрачає значну кількість бюджетних коштів на освіту, навчальні результати двох учнів з різних суспільних прошарків різняться значно більше за типовий показник у країнах ОЕСР. Така нерівність здатна призвести до подальших негараздів, як-от менших шансів на кар’єрний успіх та порушення соціальної мобільності.

Міф 2. Ефективність освіти напряму залежить від кількості витрачених коштів

      Збільшення витрат на освіту не призводить до автоматичного поліпшення її рівня. Згідно з PISA, для країн, що витрачають до $50 тисяч на одного учня віком 6–15 років, існує взаємозв’язок між кількістю витрачених коштів і ефективністю результатів. Однак для країн, що витрачають понад зазначену суму (а це більшість країн ОЕСР), така залежність не простежується.    15-річні учні в Угорщині, де на освіту кожного держава виділяє $47 тисяч, у показниках успішності нічим не гірші за Люксембург, де на одного учня йде аж $187 тисяч. Тобто, успіх залежить не від кількості витрачених коштів, а радше від того, як саме їх витрачають.

Міф 3. Менші класи — кращі результати

   Наразі популярно агітувати за менший розмір класів, однак немає універсального підтвердження ефективності такого рішення. Зменшення кількості учнів в одному класі може означати в деяких випадках витрату зайвих коштів, які ліпше було би вкласти у щось корисніше.
  Освітні системи, що показують у PISA найкращі результати, віддають перевагу якості викладання над розміром класів. Інвестуючи у вчителів, а не в те, щоб платити зайве за більшу кількість менших класів.
        Освітяни й досі вважають менші класи панацеєю для більш персоналізованого підходу до викладання. Хоча переконливих підтверджень цього бракує. З 2005 до 2014-го уряди приблизно на 6% скоротили кількість учнів, допустиму в одному класі. Тоді як зарплата викладачів за цей період зросла теж лише на 6%.

Міф 4. Що більше часу на навчання, то краще

Більше навчальних годин зазвичай асоціюється з вищими результатами. І в межах кожної окремої держави це може бути правдою. Однак у цілому країни, де діти вчаться більше, у PISA мають нижчі показники. Не варто забувати, що ефективність освіти є результатом якості та кількості освітніх можливостей. Якщо утримувати якість викладання на одному рівні, то збільшення кількості навчальних годин поліпшить результат. Та якщо покращувати якість, то результат може бути значно вищим і без збільшення часових витрат.
Наприклад, у Японії та Південній Кореї учні однаково успішні в точних і природничих науках. Але якщо японці вчаться 41 годину на тиждень (28 годин у школі і 14 — на позакласних заняттях), то в Кореї — 50 годин на тиждень (30 годин у класі і 20 — додатково). У Тунісі та в деяких китайських провінціях діти однаково вчаться 30 годин у школі і 27 — після школи на тиждень. Але в китайських провінціях середній показник успішності PISA з природничих наук становить 531 бал, тоді як у Тунісі — 367 балів.
Більшості батьків хотілося би бачити дитину в такому закладі освіти, де крім стандартної шкільної програми в неї був би час займатися позакласною діяльністю. Наприклад, драматичними гуртками, музикою чи спортом, які б розвивали також і соціальні та поведінкові навички. А також у школі, де був би баланс між кількістю часу, витраченого на навчання, та ефективністю. У таких країнах, як Фінляндія, Німеччина, Швейцарія, Японія, Естонія, Швеція, Нідерланди, Нова Зеландія, Австралія, Чехія та в Макао (на території Китаю), цей адекватний баланс зберігається.

Міф 5. Успішність у навчанні визначається вродженим талантом

Може скластися враження, що освітні здобутки учня визначаються не наполегливими зусиллями, а вродженими навичками.
PISA оцінює не лише те, що саме знають 15-річні школярі, а й те, що, на їхню думку, допомогло чи завадило їм успішно пройти тестування. У багатьох країнах учні відразу ж перекладали відповідальність за власний результат на зовнішні фактори. У 2012 році понад 75% французьких учнів пояснили свої помилки під час тесту тим, що матеріал був заскладний. Дві треті сказали, що це вчитель не зацікавив їх під час занять цим матеріалом, тому вони його не знають. Кожен другий зазначив, що викладач погано пояснив учням пройдений матеріал і що йому просто не пощастило.
Зовсім інакше пояснювали свої помилки учні з Сінгапуру. Ті були впевнені, що результати були би кращими, якби вони доклали більше зусиль. І вірили, що вчителі зробили все можливе, щоб їм вдалося скласти це тестування якомога успішніше. У тих країнах, де учні вважають свою власну працьовитість запорукою успіху, майже всі показують високі результати.

Міф 6. Деякі країни успішніші в освіті завдяки своїм культурним особливостям

Є теза, що безглуздо порівнювати освітні системи країн з кардинально різними культурами, бо вони базуються на принципово різних нормах і традиціях. І що застосування практик, успішних в одній країні, не призведе до їх ефективної реалізації в іншій.

Звісно, культура може вплинути на освіту. Наприклад, у країнах, де практикують конфуціанство, освіта та учнівські досягнення цінуються дуже високо. І багато хто вірить, що це і сприяє хорошим результатам таких країн. Та не всі держави є успішними саме завдяки конфуціанству, на що вказує приклад Канади й Фінляндії.
Те, що культура не є визначальною, доводить стрімке зростання рівня освіти серед представників найрізноманітніших культур: у період з 2005 до 2016 років  покращилися показники Колумбії, Ізраїлю, Макао (в Китаї), Португалії, Катару та Румунії. Ці країни не змінювали своїх культурних традицій, то чи можна тоді ними пояснювати можливості для успіху?

 

Міф 7. Лише найкращі випускники повинні ставати вчителями

Часто можна почути, що в країнах з низькою якістю освіти у вчителі, буває, йдуть не найкращі студенти, на відміну від тих країн, де рівень освіти високий. Здається, цілком слушне зауваження, адже рівень освіти не може бути вищим за рівень професійності викладачів.
Однак Дослідження навичок дорослих (Survey of Adult Skills) показало, що в жодній з країн ОЕСР за рівнем здібностей вчителі не входять у третину найосвіченіших випускників. Але не входять вони й у третину найменш обізнаних. Тобто здібності викладачів — цілком на рівні з представниками всіх інших професій. Звісно, є винятки. У Фінляндії та Японії вчитель є дещо кмітливішим за середньостатистичного випускника вишу. Тоді як у Чехії, Данії, Словаччині, Естонії та Швеції ситуація цілком протилежна.
Є дослідження, що вказують на пряму залежність між навичками вчителів і учнів, однак в Естонії та Південній Кореї певні здібності вчителів не заважають учням показувати найвищі результати у PISA з математики.
У цілому держави повинні дбати про те, щоб професія вчителя була поважною і престижною, інвестуючи в розвиток професійної кваліфікації викладачів і створення конкурентних умов їхньої праці. Низькі стандарти для професії вчителя змушують його втрачати впевненість у собі та проводити уроки за шаблоном, боячись додати в них щось від себе. А це може завадити талановитим педагогам реалізувати себе в роботі.

 

Міф 8. Розподіл учнів за здібностями допомагає підвищити планку вимог  до успішності

Є два загальні підходи до освіти: невибіркове загальноосвітнє навчання, яке забезпечує рівні умови для всіх і відразу задовольняє широкий спектр потреб для багатьох; і вибіркове, де учнів групують за здібностями та окремими інтересами. Другий підхід вважають сприятливішим для поліпшення якості та здобутків. Адже групування за здібностями ніби-то допоможе дітям покращувати рівень один одного, змагаючись між собою.

Та насправді лише рівні й однакові можливості здатні забезпечити найкращі результати. Позаду часи, коли суспільство потребувало лише малочисельної освіченої «еліти». Тепер економічно вигідно, коли всі перебувають на справедливих та рівних умовах.

неділя, 3 лютого 2019 р.

Інституційний аудит: як відбуватиметься оцінювання якості закладів освіти

Інституційний аудит: 
як відбуватиметься оцінювання якості закладів освіти
      Забезпечення якості освіти є важливим елементом в освітній системі України, й до певного часу контроль за цим покладали на місцеві органи управління, які здійснювали атестацію шкіл. Але з упровадженням Закону України «Про освіту» атестації закладів освіти відтепер не існує. На її місце приходить нова форма державного оцінювання якості освіти - інституційний аудит.